Законодавча ініціатива

2009-03-19

Виборчий Кодекс України

 

Тут ви можете завантажити: 

  1.  Зміст Виборчого кодексу
  2.  Текст Виборчого кодексу
  3.  Автори Виборчого кодексу
  4.  Форма Виборчого бюлетеня

 

Також ви можете скачати презентацію проекту Виборчого Кодексу України

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до Виборчого кодексу України

1. Обґрунтування необхідності прийняття Виборчого кодексу України

В Україні є велика кількість нормативно-правових документів, що регулюють виборчі процеси. Крім того, перед кожною виборчою кампанією традиційно змінюється виборче законодавство, породжуючи ряд проблем:

- законодавчі акти часто містять суперечливі норми;

- зміни вносяться непродумано, керуючись ситуативною вигодою для окремих політичних сил;

 - у законодавстві немає уніфікованого підходу до технічних питань, пов‘язаних із процедурою голосування;

- неузгодженість законодавства відкриває можливості для політичної корупції.

Вирішити ці проблеми можна. Треба прийняти Виборчий кодекс України – один базовий документ, що регулюватиме процедуру виборів на різних рівнях. Таке удосконалення виборчого законодавства розв‘яже низку гострих політичних проблем, спростить регулювання виборчого процесу.

Виборчий кодекс дасть змогу вирішити одне з основних питань, що спричинило затяжну політичну кризу в країні – проведення виборів за закритими списками.

Саме поява у 2004 році закритих виборчих списків призвела до підміни представницької демократії вождистсько-клановим режимом:

- депутати із виразників волі виборців перетворилися на слухняних виконавців розпоряджень партійних вождів;

- списки партій по суті стали «парасолькою» навіть для людей із кримінальним минулим, які розглядають політику як прибутковий бізнес;

- керівництво партій узурпувало центри прийняття рішень в органах влади.

За таких умов дискримінованими є громадяни, виборче право яких зводиться до механічного опускання бюлетенів у скриньку.

Виборці не можуть контролювати діяльність депутатів. Вибори за закритими списками зняли з народних обранців персональну відповідальність перед громадянами.

Пропорційна система із закритими списками може бути ефективною лише

- у країнах із майже однорідним національним складом населення;

- у країнах, що знаходяться у стані війни;

- у маленьких за розмірами країнах.

Для того, щоб змінити ситуацію, не потрібно шукати унікальних рецептів. У жодній із європейських країн така виборча модель, як в Україні, не використовується.
Прийняття Виборчого кодексу – це нагальна внутрішньополітична потреба, це – наближення вітчизняного виборчого законодавства до загальноприйнятих європейських норм.

Без прийняття Виборчого кодексу неможливе оздоровлення політичної системи та оновлення країни.

2. Цілі та завдання Виборчого кодексу України

Прийняття Виборчого кодексу дозволить впорядкувати чинні законодавчі акти, що регулюють виборчий процес, усунути неузгодженості й протиріччя між ними, а найголовніше – створить умови для проведення прозорих та демократичних виборів в Україні.

Пропонований проект Виборчого кодексу має на меті акумулювати переваги мажоритарної і змішаної (в частині порядку формування половини депутатського корпусу на мажоритарних округах) систем, а також діючої зараз пропорційної системи, одночасно, усунувши недоліки, властиві кожній із них.

Прийняття Виборчого кодексу дозволить:

- повернути відповідальність партій та депутатів перед виборцями, запровадивши відкриті списки;

- якісно покращити склад представницьких органів влади, піднявши прохідний бар‘єр для блоків та запровадивши  вибори міських голів у два тури;

- зменшити рівень політичної корупції, знявши обмеження на максимальний розмір виборчих фондів кандидатів, партій (блоків) на виборах;

- усунути авторитарний стиль керівництва партіями, запровадивши принцип персональної відповідальності народного депутата перед виборцями.

3. Загальна характеристика та основні положення Виборчого кодексу України


Проект Виборчого кодексу України ґрунтується на основоположних засадах діючого виборчого законодавства України. Він ввібрав у себе позитивний досвід застосування Законів України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». Крім того, у проект інтегровано норми діючого Закону України «Про Центральну виборчу комісію», враховано положення Закону України «Про Державний реєстр виборців».

При розробці проекту вивчено практику європейського виборчого законодавства, опрацьовано рекомендації Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія).

При формуванні структури Виборчого кодексу застосовано поділ на книги, розділи, глави та статті.

Проект пропонує ряд новел, що суттєво міняють принципи проведення виборів у багатомандатних округах та міських голів, уніфіковано багато чинних норм з питань виборів.

Зокрема, у проекті Виборчого кодексу України передбачено проведення виборів народних депутатів, виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів обласних, районних, міських, районних у містах рад на основі висування кандидатів за відкритими виборчими списками партій, місцевих партійних організацій, їх блоків.

Відкриті виборчі списки формуються шляхом закріплення партіями, місцевими партійними організаціями, їх блоками за кожним із територіальних виборчих округів від одного до трьох кандидатів.

Таким чином, не лише зберігається конкуренція між опонентами з інших партій (блоків), а й вводиться принцип змагальності всередині партії (блоку), що висуває кандидатів на виборах. Це стимулює кожного кандидата «тісніше» працювати з виборцями, а також підвищується рівень виборчої кампанії, вимоги до неї.

Голосування за відкритими виборчими списками персоніфікує відповідальність народних депутатів України, депутатів інших рівнів та якісно покращує склад рад. Адже виборці будуть голосувати не лише за партію, а й за конкретного кандидата, який цю партію представляє.  

У той же час, на виборах до сільських та селищних рад, виборах сільських, селищних, міських голів залишається принцип голосування по одномандатних виборчих округах, а кандидати можуть висуватися як партіями, так і шляхом самовисування. Завдяки цьому, представницькі органи невеликих адміністративно - територіальних одиниць можуть формуватися незалежними кандидатами.

На загальнодержавному рівні, в областях, районах, містах залишено партійний принцип формування органів влади.

Але за рахунок відкритих виборчих списків:

1) усуваються передумови до поширення «вождизму» у керівництві партій. Адже партійний активіст може стати депутатом завдяки підтримці виборців у конкретному окрузі, а не лише завдячуючи прихильності керівництва, яке поставить свою людину у «прохідну» частину виборчого списку.

2) підвищується якісний склад представницьких органів;

3) стимулюється розбудова партійних структур на місцях;

4) закріплюється принцип відповідальності депутата перед виборцями.

Крім того, введення відкритих виборчих списків, запровадження принципу змагальності між кандидатами від однієї партії відкриває нові можливості для успішної боротьби з політичною корупцією, зменшує вплив бізнес-структур на партії. Підставою для отримання місця у виборчому списку стає виключно авторитетність кандидата у даному виборчому окрузі. Таким чином, суб’єкти виборчого процесу будуть зацікавлені висувати кандидатами у округах професіоналів, харизматичних лідерів, здатних впливати на виборців і загітувати їх віддати свої голоси за відповідну партію (блок).

Закладений у проект Виборчого кодексу України принцип встановлення результатів виборів передбачає, що депутатський мандат, за умови подолання виборчого бар’єру партією (блоком), отримує кандидат, що набрав найбільший відсоток голосів виборців у конкретному окрузі не лише по відношенню щодо кандидата від іншої партії, але й щодо однопартійця (однопартійців) у цьому ж та інших виборчих округах.

При формуванні проекту Виборчого кодексу України взято до уваги той факт, що наявність  «малих» партій у парламенті та місцевих радах зумовлює подальше подрібнення ради, утворення в ній великої кількості різноманітних груп впливів та інтересів, що, у свою чергу, призводить до нестабільності  партійної і політичної систем в Україні.

Враховуючи викладене, а також рекомендації ОБСЄ з цього приводу, проектом Виборчого кодексу України передбачено збільшення виборчого бар’єру для блоків із збереженням 3-відсоткової прохідної межі для партій, що висувають кандидатів на вибори без утворення блоку.

Так, для блоків, утворених двома партіями, така прохідна межа становить 5 відсотків голосів виборців, що взяли участь у виборах; для блоків, утворених трьома і більше партіями така прохідна межа зростає від 5 відсотків на 1 відсоток за кожну партію, додану до блоку після другої партії.

У проекті Виборчого кодексу України запропоновано змінити принцип проведення виборів міських голів. Їх пропонується обирати у два тури,  абсолютною більшістю, на зразок виборів Президента України.

Завдяки впровадженню такої системи виборів міських голів, до керівництва містами більше не прийдуть ті, хто за мізерної підтримки на виборах, були обрані завдяки наявності великої кількості кандидатів або малій явці виборців.

У проекті Виборчого кодексу також скасовано необхідність збору підписів виборців на підтримку кандидата на пост Президента України, оскільки практика застосування цієї норми засвідчила, що здійснити реальну перевірку достовірності таких підписів за умови часового цейтноту ЦВК не в змозі.

Знято обмеження на максимальний розмір виборчих фондів кандидатів, місцевих партій (блоків) на виборах.

Скасовано можливість голосування за відкріпними посвідченнями.

Проектом Виборчого кодексу України також розмежовано поняття «інформування виборців» та «передвиборна агітація».

Надано можливість громадським організаціям здійснювати моніторинг  виборчого процесу шляхом висування офіційних спостерігачів на виборах Президента України та на місцевих виборах.

Встановлено, що на всіх виборах територіальні виборчі округи утворюються з приблизно рівною кількістю виборців, а не рівною кількістю виборчих дільниць, як це є зараз на виборах народних депутатів України.

Передбачено обов’язкове відповідне навчання членів керівного складу виборчих комісій.

Загалом, під час кодифікації уніфіковано положення чотирьох діючих законів, що регулюють питання проведення виборів в Україні та функціонування виборчих комісій.
 
4.    Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правову базу у даній сфері правового регулювання складають Конституція України, Закон України «Про вибори Президента України», Закон України «Про вибори народних депутатів України», Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», Закон України «Про Центральну виборчу комісію», Закон України «Про Державний реєстр виборців», Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».
Втрачають свою чинність Закон України «Про вибори Президента України», Закон України «Про вибори народних депутатів України», Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», Закон України «Про Центральну виборчу комісію».
Реалізація положень поданого законопроекту після його прийняття не потребує змін до інших законів.

5. Фінансово-економічне обґрунтування

Прийняття законопроекту не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття Виборчого кодексу України:


В результаті прийняття Виборчого кодексу є очікуваними позитивні наслідки для формування ефективної моделі розвитку країни, а саме:

- забезпечується ширше представництво регіональних еліт у складі Верховної Ради України, а також прозорість у формуванні виборчих списків партій, місцевих партійних організації, їх блоків;

- створюються умови, що сприятимуть обранню ефективної влади, якій небайдужі проблеми регіонів України, в тому числі шляхом прив’язки виборчих програм не лише до загальнодержавних, але й до регіональних проблем;

-  усуваються суперечності між діючими законами з питань виборів, що при необхідності уможливить проведення  одночасних загальнодержавних та місцевих виборів;

- уніфіковується термінологія, що застосовується у виборчих процесах;

- встановлюються прозорі правила ведення передвиборчої агітації;

- обираються ті кандидатів, які користується реальною підтримкою більшості виборців у окрузі;

- підвищується авторитет державних інститутів влади у цілому;

-  забезпечується сталий розвиток країни;

- зростає політична активність громадян та політична культура в країні.

Останні новинивсі

Останні публікаціївсі