Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Оробець: Вступні пільги торпедують освітню реформу
2009-08-28 14:08:00

Оробець: Вступні пільги торпедують освітню реформу

Цьогорічна вступна компанія отримала суперечливі відгуки. Чималі успіхи освітньої реформи поєдналися в часі із загостренням хронічних проблем галузі – нормативних суперечностей, засиллям пільг, а також надмірною політизацією освітньої сфери. Більше року не вщухали баталії навколо законності незалежного оцінювання, а за його підсумками не забарилося нове політичне шоу: «керівник освітнього відомства має піти у відставку». Аби прояснити ситуацію, що склалася навколо впровадження освітньої реформи в Україні, редакція звернулася із низкою запитань до одного з авторів проекту з унормування ЗНО, народного депутата України, заступника голови Єдиного Центру, голови підкомітету з питань базової освіти профільного Комітету Верховної Ради України Лесі Оробець.

 

  «Людей судять за їх справами…»


- Пані Лесю. Чи правда, що в уряді ви підтримуєте лише одного міністра – Івана Олександровича Вакарчука.


- Не зовсім так (Сміється. - Ред.). Розумні ініціативи завжди варті підтримки – незалежно від того, хто їх у дану хвилину лобіює. Адже як людей в цілому, так і державних службовців, зокрема, судять за їх справами. Іван Олександрович – не виняток.


- Утім, не все, що робить Іван Олександрович на посаді міністра, подобається політикам.


- Я б трохи уточнила: не всім політикам подобається те, що робить на посаді міністра Іван Олександрович. А от освітянам він до вподоби. Не випадково експерти його вважають одним із найбільших фахівців у сфері освіти і науки від проголошення нашої незалежності.


Скажу більше. Усе, що в Раді робилося чи наразі робиться задля відставки міністра, легко пояснюється двома словами: освітня реформа.


- Що ви маєте на увазі?


- Ви подивіться, скільки опонентів міністрові навербувало незалежне оцінювання. І, передусім, із числа тих, хто звик наживатися на старій системі вступу до вищої школи. Реформа вдарила по «телефонному праву» в освіті, – отже, по їх статках.


Який сенс відтепер пропонувати хабар таким «ділкам», якщо місця в списках визначаються не товщиною батьківського гаманця, а рівнем умінь і знань абітурієнта?

 

«Далеко не все можна помітити з «високих» кабінетів…»


- Але ж і вам у реформі не все подобається.


- Не плутайте святе з грішним. Реформа – це живий процес, що містить варіанти вибору. З одного боку, є речі й обставини, котрі важко наперед  передбачити будь-якому реформаторові. З іншого – дещо потребує деталізації. Реформа без адекватної корекції втрачає потенціал.


- І хто має визначати адекватність?


- А той, хто в межах чинного законодавства несе відповідальність за прийняте рішення і має відповідну експертну базу. Тобто Міносвіти.


Якщо ж опонент не згоден – нехай шукає аргументи. Є «круглі столи», є колегія, є фахова преса тощо. В усьому цьому є сенс, адже далеко не все можна помітити з «високих» кабінетів. Як і не все, до речі, залежить від гостроти зору чиновника. Бо, як нема бажання придивлятися і прислухатися, – ані зір, ані слух не допоможуть (Усміхається. - Ред.).


- Тобто, наше Міносвіти має таке бажання?


- Так. І я дуже вдячна за це міністрові. Особливо за визнання потреби в запровадженні врахування середнього балу атестату при вступі до вищої школи.


На цьому наполягали вчителі від самого початку реформи, у тому числі під час моїх традиційних зустрічей з освітянами регіонів. Вони апелювали до ситуації, за якої діти вчили виключно 2-3 «тестові» предмети, ігноруючи решту. Мені довелося з літа минулого року переконувати спочатку профільний комітет, а потім міністерство в потребі захисту політехнічних засад нашої середньої школи. У підсумку – міністерство «за», а на законодавчому рівні ідея вже пройшла перше читання.


- Чи завжди знаходите спільну мову з Українським центром оцінювання якості освіти?


- У більшості випадків – так. Найбільше мене радує поступ у сфері підготовки банку тестових завдань. Принаймні на останній колегії МОН той самий директор УЦОЯО І. Лікарчук, котрий ще кілька місяців тому всіляко пручався впровадженню новації, доповів із гордістю, що робота зі створення банку тестових завдань йде повним ходом.


- Навіщо такий банк потрібен?


- Оприлюднення завдань відкриває тести для широкої фахової експертизи і корекції. Підготовка 5-10 тис. якісних тестових завдань, відкритих для громадськості, з одного боку, істотно зменшить корупційні та безпекові ризики, зекономить кошти на забезпечення конфіденційності, а з іншого – дозволить абітурієнтам ефективніше готуватися до тестової процедури.


- З яких питань найважче домовлятися?


- Найважче йдуть перемовини щодо відновлення тестування з правознавства, основ економіки та всесвітньої історії. Хочу нагадати, що свого часу «тестовий статус» дані предмети втратили з міркувань економії. Начебто замало було бажаючих їх складати.


Але ж знайшлися кошти для тестування, до прикладу, з іспанської мови, яку в підсумку писало 165 осіб.
 

Ви зрозумійте мене правильно. Я не проти іноземних мов чи європейської інтеграції. Я проти втрати мотивації до набуття правової культури на тлі нашого звичного правового невігластва. До того ж, як можна приймати на юридичні факультети за тестуванням з історії, а на економічні – з математики?

 

«Вступного сумбуру могло бути менше»


- Пані Лесю. А як ви оцінюєте цьогорічну вступну компанію?


- Вступного сумбуру могло бути менше. На жаль, ані приймальні комісії більшості вищих навчальних закладів, ані Департамент вищої освіти МОН не виявились готовими до прогнозу й аналізу всіх можливих ризиків і викликів упровадження нових «правил гри».


- Що ви маєте на увазі?


- Система «Конкурс», на яку покладалися чималі надії, пропонувала суперечливу інформацію. Що й казати, якщо різниця між даними вузу та сайту могла складати десятки позицій, а сторінка сайту «Як користуватися» хронічно не працювала. Навіть кількість бюджетних місць у деяких випадках не відповідала дійсності.


Утім, найбільше проблем виникло у зв’язку з відсутністю обмежень на кількість вузів, куди абітурієнт мав право подавати документи. Абсолютний рекорд тут встановив абітурієнт, котрий не полінувався надіслати документи до 61 вищого навчального закладу. Решта вступників відстала, але не дуже.


Додайте до цього ще й відсутність чіткої процедури відмови від місця в списку, а також єдиного бланку медичної довідки, що надавала право на зарахування поза конкурсом.


Все це мало доволі неприємні наслідки для вступної кампанії в цілому. Факультети панікували, не маючи щонайменшого уявлення про власних вступників.

Вступники переймалися, не маючи точної інформації про місце в рейтингу. У підсумку, вузи раді були брати не найкращих, а хоча б «когось» – кого встигли видзвонити. А деякі вступники навіть погоджувалися на контракт задовго до підбиття підсумків бюджетного конкурсу.


- Громадські організації звинувачують у нагнітанні психозу саме приймальні комісії вузів.


- Приймальні комісії деяких вузів дійсно шантажували вступників втратою місця в рейтингу, якщо ті не подадуть оригінали вступних документів. Деякі – взагалі не вивішували списки, оголошуючи лише прохідний бал. А були й такі, що не радили здавати оригінали документів, аби потім зарахувати «своїх» – попереджених.  І таке інше.


Можна, звичайно, гнівно моралізувати з цього приводу. Ще краще притягти винних до відповідальності згідно закону. Але в ідеалі треба викоріняти суть проблеми. За будь-яких обставин, це потребує ґрунтовної «роботи над помилками».

 

«Невже обдаровані діти задля вступу мають селитися в Чорнобильській зоні?»


- В Міносвіти  кажуть, що найбільше клопотів цього року вузи мали зі вступними пільгами. Як ви ставитеся до їх скасування?


- Я більше року наполягаю на цьому. Адже вступні пільги глибоко суперечать не лише Конституції, але й цілям освітньої реформи.


Який сенс встановлювати кращих за навчальними вміннями та знаннями, якщо бюджетні місця в провідних вузах ледь не на 100% заповнюються пільговиками? Де в цьому логіка, законність і справедливість?


- Але ж пільговики складають близько 4% від загальної кількості вступників. Хіба це багато?


- Справа в тому, що вони вступають до одних і тих самих вузів. До кращих. Із мінімальною кількістю балів.  От, якби вони пропорційно між вузами розподілялися, може і великої проблеми не було б.


До прикладу, в КНУ імені Т. Шевченка на 25 бюджетних місць за спеціальністю «економіка підприємств» претендувало цього року 40 пільговиків. Отже, для обдарованих – «нуль». І це при конкурсі 24,4 особи на місце.


Скажіть, яким чином держава виграє від того, що за низкою стратегічних спеціальностей (міжнародні відносини, право, журналістика, економіка) перші курси тотально формуються з абітурієнтів, що набрали «задовільні» 124 бали?


- Зі слів керівника Департаменту вищої освіти МОН, міністерство наче має наразі якийсь проект розв’язання проблеми.


- На жаль, це не так. Міносвіти не може скасувати соціальні пільги, встановлені законом. Для цього потрібне рішення Верховної Ради.


Біда в тому, що переважна більшість пільговиків захищена на рівні законодавства. У тому числі, й зовсім недавніми актами нинішньої парламентської більшості. Але все це суперечить Основному Закону. Адже ст. 24 Конституції недвозначно гарантує рівність громадян незалежно від «соціального походження, майнового стану та місця проживання», а ст. 53 захищає їх право на конкурсне здобуття безоплатної вищої освіти.


Чому вступнику, що набрав 400 балів із 400, держава не гарантує захист його конституційних прав? Невже обдаровані діти задля вступу мають селитися в Чорнобильській зоні?


- Чи можна щось змінити на законодавчому рівні до президентських виборів?


- Ми в перших числах жовтня розглянемо це питання на засіданні профільного комітету. Але до того підготуємо конкретні пропозиції, а також відповідні громадську й правову експертизи.


З одного боку, проведемо круглий стіл за участі фахівців, де обговоримо шляхи подолання проблеми, визначимо коло експертів та однодумців у парламенті. З іншого – будемо звертатися до громадськості, ЗМІ.


Як найбільш компромісний варіант, до прикладу, можна запровадити 10% квоти для пільговиків в межах бюджетних списків вузів.

 

- Не боїтеся негативної реакції пільговиків?


- Припускаю таку реакцію. Адже скасування будь-якої пільги важко сприймається людьми. Особливо тими, хто нею користується.


Втішає те, що ключові фігуранти вступної кампанії вже визнали їх шкоду. Наразі їх вступні пільги дружно пропонують скасувати і батьки вступників, і ректори, і шкільництво.


Насправді, ми розраховуємо на підтримку громади, адже не  посягаємо на гарантії державної підтримки дітей-сиріт, шахтарів, інвалідів та «чорнобильців» в здобутті вищої освіти. Ідеться лише про концептуальний перегляд змісту та формату такої допомоги.


Ми виходимо з того, що держава не має права всупереч Конституції обдаровувати будь-кого за рахунок решти вступників, як це робиться зараз. Для цього є соціальні стипендії, квотування місць у гуртожитках, пільгові кредити тощо.

 

 «Нам вдалося розвести в часі два різних процеси»


- Пані Лесю. Вступна компанія 2009 року фінішувала. Що нового чекає на абітурієнтів у 2010 році?


- Дечим можу порадувати. Нам нарешті вдалося переконати МОН розмежувати в часі два принципово різних процеси: завершення навчання у середній школі та вступ до вищої школи.


Тобто, навчальний рік 2009/2010 триватиме до травня без ущільнення навчальних програм. На початку червня 2010 року випускники складуть іспити, отримають свідоцтво про загальну середню освіту, а в другій половині червні і липні писатимуть тести. Іншими словами, відтепер ЗНО, як і раніше, не матиме статус державної підсумкової атестації. Відповідно, результати тестування буде зараховано лише як вступні випробування до вищих навчальних закладів.


- Який у цьому сенс?


- По-перше долається дилема різних завдань, що стояли перед ЗНО і ДПА. Адже ДПА підбиває підсумок навчальних досягнень за шкільний час відповідно до чинних програм, а вступні іспити – готовність до здобуття вищої освіти. Причому за рейтинговим принципом. 


 По-друге, школи, що відіграють роль базових для проведення ЗНО, не зриватимуть навчально-виховний процес в решти школярів. Та й вчителів залучатимуть до організації тестування на цілком законних підставах.


- Які ще зміни чекатимуть на абітурієнтів?


- Міністр таки дотримав слова. Зовнішнє тестування буде проводитись тільки української мовою. Водночас, учасники тестування, які навчались мовами національних меншин будуть забезпечені словниками з перекладом основних термінів.


Незмінним залишився перелік предметів, з яких абітурієнти проходитимуть тестування. В обов’язковому порядку складатимуть українську мову та літературу, а також на вибір – математику чи історію України.


- Чи буде враховано середній бал атестату при вступі?


- Сподіваюсь, що так. Принаймні профільний комітет перед другим читанням наші положення підтримав, а в першому читанні за нього було віддано 244 голоси.


 
«Не треба підміняти бюджет кишенею вступника чи студента»


- До речі, вами навесні було зареєстровано ще один законопроект, яким передбачено заборону вузам піднімати плату за навчання вище за рівень інфляції. У серпні відповідну постанову було ухвалено урядом. Чи означає це, що ваш проект втратив актуальність?


- Звичайно, ні. По-перше, проблема має бути врегульовано на рівні закону. Студент не повинен залежати від милості чи немилості виконавчої влади. Особливо в умовах кризи, коли кожен смикає ковдру на себе.


По-друге, урядова постанова лише підтвердила фундаментальність наших обґрунтувань.


- До речі, майже синхронно з урядом обґрунтуванням плати за навчання у вузах перейнявся й Антимонопольний комітет. Як ви прокоментуєте такий збіг проблематики?


- Обом цим інстанціям у червні було адресовано мій депутатський запит щодо підвищення плати за навчання в Національному університеті водного господарства та природокористування (м. Рівне). Адже плата за останній рік навчання майбутніх архітекторів там зросла вчетверо, а вартість магістратури в порівнянні з ціною попереднього року навчання – вшестеро.


Потому було проведено перевірки Держінспекції Мінекономіки, що зафіксували значні відхилення рівнів оплати за навчання у низці вищих навчальних закладах. А потім Кабмін дійшов висновку, що вартість навчання завищена до 40% на денному відділенні і до 200% на заочному.


Водночас, керівник АМК повідомив мене офіційно, що звернувся за додатковою інформацією до керівництва НУВГП м. Рівне, а згодом озвучив публічно новину, що «за власною ініціативою» починає вивчення ринку освітніх послуг. 


За будь-яких обставин, справа зрушила з місця. І це чудово.


Хочеться вірити, що принаймні в державних вузах припинять нарешті тягнути з кишені контрактника кошти, що мають бути сплачені з бюджету, а уряд підтримає законодавче врегулювання даного питання.

 

Микита Шматко "Освіта України"

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі