Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Кріль: Якщо кризу не вирішують політичні переговори, поставити крапку повинен народ
2008-10-03 13:35:00

Кріль: Якщо кризу не вирішують політичні переговори, поставити крапку повинен народ

Лідер Єдиного Центру, народний депутат України Ігор Кріль взяв участь у програмі "Доброго ранку, Україно!" та ТРК "Ера".

Доброго ранку Україно, як і обіцяли сьогодні в нашій студії голова Єдиного Центру, Народний депутат України Ігор Кріль. Ігоре Івановичу, доброго ранку.
Доброго ранку Вам, доброго ранку, Україно.
Говорити, звичайно будемо про політику. Вчора розпочалися переговори між Юлією Тимошенко та НУНС. Хотілося б сказати, що це дуже важлива подія для життя кожного громадянина. Проте, все таки, громадяни, на щастя, живуть іншими речами: роботою, родинами своїми. Проте, експерти одностайно наголошують, що це дуже важливий шанс. Для чого і на що?
Ви дуже правильно сказали, громадяни живуть своїм життям, і, в принципі, це правильно. Тому що, якщо кожен з нас буде робити добро для себе і навколо себе, то тоді Україна буде…
…єдиною хочете сказати?
Так, на багато сильнішою, могутнішою і життя в ній буде краще. Політики також це мають робити, тому будь-які речі, які відбуваються в політиці, повинні бути саме на це направлені. І якщо є політична криза в Україні, то будь-які переговори, для того, щоб її подолати  це - позитив.
Але все таки, так чи інакше, люди говорять про передчасні вибори, бути їм чи не бути. І наголошується на тому, що це - ризик для країни, якщо їм бути. Знову ж таки хочу взяти конкретного громадянина, ризик в чому? Якщо будуть ці вибори, скільки конкретно людина не доїсть, не доп’є, тобто скільки конкретно їй не достанеться через те, що гроші підуть на вибори?
Давайте підемо з того, що всі опитування говорять, що люди не хочуть, щоб були вибори. Це з одного боку. З іншого боку, якщо є криза і вона не вирішується іншим шляхом, то вирішити кризу повинен народ. І це правильно. Питання не тільки в тому, скільки народ не доїсть. Це не настільки важливо, наскільки важливим є те, скільки вона зможе після того отримати додатково, коли буде спокій і не буде кризи. В чому в нас проблема взагалі в суспільстві? При Президенті Ющенкові було чотири прем’єр-міністри, вже четвертий Юлія Тимошенко. Двічі була Тимошенко, один раз Янукович і Єхануров. От давайте задамо собі питання і нехай глядачі зададуть собі…
...вони зранку тільки цими питаннями й опікуються …
Ну, напевно, якщо ми зараз тут з вами сидимо і говоримо, то воно, мабуть, так…І при якому прем’єр-міністрові Україну не лихоманило? Відповідь одна: при Єханурові. Чому? Тому, що Єхануров тихо, спокійно, мовчки робив свою роботу. Він не проводив прес-конференцій тричі на день, він не проводив ніяких дискусій. З парламентом не було скандалів, з Президентом все було спокійно. Країна жила, бізнес потихеньку ставав на ноги. В чому у нас проблема? Тому, що як Янукович так і Тимошенко використовують посаду прем’єр-міністра не для того, щоб наводити лад в країні, на для того, щоб робити життя кращим, а для того, щоб підняти свої рейтинги, опустити чиїсь рейтинги. В цьому і є сама головна проблема.
Боротьба заради боротьби, процес заради процесу?
Я думаю, що це не правильно, тим більше, політики такого рангу, які тільки претендують на звання «лідера нації», вони повинні думати, перш за все, про державу. Вони вже багато чого досягли особисто в житті. І вони вже багаті, вірніше, - не бідні, скажемо так. Тому, вони мають думати про те, як змінити життя на краще.
Ви один з тих, хто активно виступає за відкриті списки на виборах. У зв’язку з тим, хочу запитати, ви особисто та кожен особисто депутат може нести відповідальність перед народом? Чи все ж таки, коли депутат стає частиною сили, він може все скидати на силу, і казати: «це – наша партія так. Я – один, я не можу нічого зробити для вас». Бо, напевно, до вас підходять люди і кажуть: «Ігорю Івановичу, ну що відбувається? Ну жити ж хочеться спокійно». Що ви їм відповідаєте?
Депутат зобов’язаний нести відповідальність. Якщо він не несе відповідальності – він тоді не народний депутат. Він тоді виконує чиїсь вказівки… я навіть не можу знайти слів…я скільки спілкуюся з людьми, і вони запитують: «От лідер політичної сили прийняв рішення ( чи група його оточення прийняла рішення) і якщо я з тим рішенням не згідний, то що я повинен робити? Я повинен мовчати і нічого не говорити про це?». Я повинен їм, перш за все говорити, якщо вони не розуміють, я повинен заявляти про це публічно, якщо це рішення не вірне. І в нас, в принципі, проблема в парламенті в чому, ми обираємо не парламент, не 450 депутатів, ми в даній ситуації  обрали п’ять лідерів, які зранку сідають, кофе попили, розклали питання, прийшли сказали, які кнопки натискати. Це не правильно. Нащо нам тоді 450 депутатів. Давайте обирати парламент з п’яти лідерів. Тому і я запропонував законопроект, який вносить зміни у виборче законодавство. Тому, що будь-які вибори, які би зараз пройшли, вони можуть не багато змінити, якщо не буде змінена система виборча. Сьогодні люди обирають не народних депутатів. Вони обирають список. Вони бачать лідера, максимум - п’ятірку. І роблять собі висновки на основі цієї п’ятірки. А всі інші депутати - там і секретарки, і водії, і охоронці, не відомо хто, родичі. Потрібно більше. Щоб людина, коли вона йде голосувати, бачила і п’ятірку, і тих людей, за яких вона тут в окрузі голосує. Тоді ця людина за яку вона проголосує, ставши народним депутатом, прив’язана до цього округу, вона буде зобов’язана спілкуватися з тими людьми, проводити прийоми, зустрічі, допомагати їм вирішувати соціально-економічні проблеми. Тоді в депутата буде затверджений округ, він буде мати можливість отримувати певні кошти з бюджету саме на тих людей. Це буде правильно, і через 5 років такий народний депутат прийде до тих людей і скаже: «люди добрі, я з вами працював 5 років, оцініть мою діяльність, голосуючи «за» мене чи «проти» мене». Якщо ми з вами зараз цього не зробимо, Україна далі буде іти по шляху криз. До речі, двоє виборів пройшло за пропорційною системою – 2006р., 2007 р. і ми з вами знову знаходимось напередодні дочасних виборів.
Абсолютно..
Пропорційна система, її треба змінювати, вона не життєздатна, вона відірвана від людей, депутат не є прив’язаний до людей, це не правильно.
Але, знову ж таки, якщо покласти відповідальність саме на вас, а ви сказали, що можете нести відповідальність, то що належно зараз робите ви, щоб ця система була прийнята? І скільки людей до вас дослухається?
Я буду робити все. І якщо взяти всіх депутатів 450, то з них знайдеться 226, які це розуміють. Це - точно, їх набагато більше є. Тому що, як в БЮТі, як в Партії регіонів, в Нашій Україні, в Блоці Литвина,  у всіх фракціях є народні депутати, які розуміють, що ця система є неправильна. Вони є заручниками цієї системи, вони однозначно підтримують цю позицію в тій чи іншій формі, що депутатів потрібно наблизити до людей, щоб люди знали кого вони обирають. А ті, кого вони обирають, знали кому вони мають служити, не лідерам, а тим людям, які за них голосують.
Ігоре Івановичу, за ваші виступи, ви не часто їх робите, але коли робите, то люди вас інколи називають «бойовиком в політиці». І нещодавно ви сказали, що всі депутати – маріонетки. Це б кожен депутат міг сказати, проте важко об’єднати цим словом і звернути на себе. Пробачте на слові, чиєю маріонеткою ви на сьогодні є?
От як раз, коли я це говорю, коли я роблю такі кроки, я є нічиєю маріонеткою, я є народним депутатом, який має власну позицію. В нас в політиці не прийнято мати власну позицію. І минулого року, коли відбулася ситуація, коли проходило обговорення коаліції і коаліційної угоди, якої ще не було, депутати підписували якісь папірці, сказали їм підпишіть, ідіть підписувати. Сьогодні також підписують якийсь папірець депутати від «Нашої України» (зверніть увагу, БЮТ мовчить). Сьогодні дали депутатам від «Нашої України» підписувати папірець про якісь зобов’язання. Я хочу підписувати те, під чим буду нести відповідальність, я хочу бачити коаліційну угоду блоку трьох: «Наша Україна», БЮТ, Литвин. Покажіть мені про що ми маємо домовитись, на яких принципах ми будемо працювати, і хто буде нести відповідальність за те, що будуть порушуватися ці принципи. Під такою угодою, якщо я буду бачити це я підпишусь. Але під порожнім папірцем я не буду підписуватись, саме тому, що я не хочу буди нічиєю маріонеткою, я про це говорю. А от хто підписав такий папірець, який нічого не значить, він каже, що це потрібно, потрібна така коаліція, без такої коаліції держава не може жити. А я кажу, держава буде жити, потрібні принципи, тоді держава буде жити краще, не буде принципів – нічого не буде.
Дякую вам за ранкову розмову, дякую за оптимізм, дякую за адекватність, насамперед. Нагадаю, що в нас у студії був Народний депутат України, голова Єдиного Центру Ігор Кріль.

 

 

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі