Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Андрусяк:
2008-06-13 13:36:00

Андрусяк: "Час системних політиків обов’язково прийде"

Резонансний політичний проект - Єдиний Центр - готується до важливої події: 12 липня відбудеться перший з’їзд партії. Саме тоді має розкритися головна інтрига: хто очолить організацію. Наразі «єдиноцентрівці» активно вербують однодумців по всій Україні. На конференціях в областях обирають голів регіональних осередків, членів політради, КРК і зрештою, делегатів на з’їзд. Таким чином, у Єдиному Центрі демонструють принцип формування партії - знизу догори.

Про особливості партійного будівництва, місцеву політику і перспективи Єдиного Центру на Івано-Франківщині – голова регіонального осередку партії Павло Андрусяк.

Павле Васильовичу, звідки у ЄЦ цей акцент на особливому – персоніфікованому – підході до регіональної політики? Чи не є це повтором діючих партійних ідеологій?

Я глибоко переконаний, що у місцеву політику повинні бути привнесені нові стандарти. На сьогоднішній день ми маємо дуже серйозну проблему, коли політичні партії, де-факто беручи участь у виборах до місцевих рад, нехтують зобов’язаннями досягти конкретних результатів. На Франківщині, наскільки мені відомо, жодна партія в жодному районі чи населеному пункті не затвердила після виборів свою програму дій і не задекларувала виборцям, які завдання вона ставить перед собою на час перебування при владі. Якщо ми говоримо про створення нової політичної сили, то вона повинна бути партією дії, партією, яка в конкретному населеному пункті буде декларувати не тільки свої пріоритети, а й кінцеві результати, які вона планує досягти у визначені терміни.

Наскільки активно хочуть співпрацювати з Єдиним Центром представники інших політичних сил у західному регіоні?

Тут слід сказати про певну особливість Галичини, яка є дуже політизованим регіоном. Поява будь-якої іншої політичної сили, в тому числі і Єдиного Центру, багатьма сприймається скоріше, як поява конкурента. З іншого боку, Єдиний Центр в області задекларував принцип співпраці. Ми хочемо вже в найближчий час запропонувати різним політичним силам обговорити за круглим столом ключові проблеми області і розробити конкретні шляхи їх вирішення.

Чим саме Єдиний Центр відрізнятиметься від політичних проектів недалекого минулого - на кшталт «За Єдину Україну» Литвина чи «Соціальний захист» Волкова? Та ще й ваші опоненти закидають активне використання адміністративних важелів.

На мою думку, відповідь криється у самому Вашому запитанні – кардинальна різниця в тому, що Єдиний Центр – це партія, а не короткотривалий політпроект. Сьогодні ми ставимо собі за мету в найстисліші терміни  створити реальну конкуренцію основним політичним силам, що діють на Прикарпатті, а для цього, дійсно, потрібно чимось суттєво відрізнятися від них. Переконаний, що відмінність ця має проявитися не тільки в нових ідеях, на які очікує суспільство, але і в нових цивілізованих методах ведення політичної діяльності.

Хотів би конкретизувати висловлену тезу. Чи не єдиною причиною  існуючих політичних  проблем в Галичині (та, зрештою, мабуть і у всій Україні) є високий рівень агресивності місцевого політикуму. Багато місцевиих лідерів не хочуть розуміти, що період відкритої боротьби з тоталітарною системою уже минув і настала пора творити, а не руйнувати.  Результатом такого нерозуміння є ситуація коли всі ці місцеві “отамани”,  замість об’єднання зусиль навколо вирішення існуючих проблем, продовжують “військові дії”, але тепер уже замість ворогів (яких уже давно немає) вони запускають зуби в загривки своїх колишніх соратників.  Іноді я думаю про  те, що ці люди, в своїй сліпій ненависті до всього посттоталітарного і постійним намаганням з ним боротися, самі перетворились на посттоталітарне явище.

Я впевнений, що Єдиний Центр поверне в місцеву політику здоровий глузд, а, разом з цим, ми повернемо в політику і людей, які колись пішли з неї саме через її руйнівну агресію.  Слід зазначити, що цей процес уже розпочався. Більшість людей, які сьогодні вступають в Єдиний Центр, є  позапартійними, а це, в свою чергу, свідчить про те, що є величезна кількість свідомих і розумних людей з новим мисленням. Ці люди  втомилися від неконкретності політиків, вони мають хороші креативні ідеї і пов’язують з Єдиним Центром можливість їх реалізувати.  Єдиний Центр повинен стати партією конкретних дій, при цьому,  партією-творцем, а не партизанським загоном. Цим і будемо відрізнятись від інших.

Що ж до використання адмінресурсу, то з його допомогою уже не одна партія “пішла на дно”. Нам це не потрібно.

Як правило, місцеві осередки партій просто обслуговують центральні, є чітка вертикаль партійного підпорядкування – до низу. Наскільки, на Вашу думку, в Єдиному Центрі буде зреалізовано ідею активного представництва потреб та інтересів окремих регіонів? Наскільки децентралізованим зможе бути Єдиний Центр?

Причина традиційної вертикалі (ред. – згори донизу) – зовсім в іншому. Низові організації влаштовує така ситуація. Вони, фактично, на горбі своїх лідерів, на їхньому авторитеті проходять до місцевих рад. Це не проблема центру, це проблема власне територіальних організацій. Ми взяли на себе сміливість сказати, що протягом місяця представимо перший конкретний проект, спрямований на подолання корупції на місцевому рівні. Ми наголосили на тому, що це не буде війна проти чиновників, це буде проект на подолання корупції як явища, він об’єднає зусилля політичних партій, громадських організацій, влади та засобів масової інформації як рівноправних учасників цього процесу. Якщо такі проекти стануть системою, і місцеві організації партії зможуть їх реалізовувати, тоді це і буде реальна децентралізація роботи. Але для початку необхідно втілити в життя хоча б один-два успішні проекти. Люди повинні побачити, що на місцевому рівні можна щось реалізувати. Крім того, це якраз ті нові стандарти роботи в політиці, про які я вже розповідав.

Як Ви вважаєте – наскільки ефективним може бути імперативний мандат і як розв’язати проблему партійної дисципліни в Україні?

Імперативний мандат – це, такий собі, батіг в руках окремо взятого політичного лідера, яким він поганяє свою (як йому здається) депутатську отару. Я не заперечую ефективність батога, як інструменту політичного впливу, але всі розуміють, що він не може бути головним і єдиним інструментом.

В цілому, на мою думку, імперативний мандат дає більше шкоди, ніж користі, оскільки дозволяє окремим “пастирям” безкарно управляти процесами в державі, при цьому, перекладаючи всю відповідальність  на “отару”, яка змушена голосувати так як їй скажуть батько-“партійний офіс”.

А для того, щоб у партій не виникало проблем з партійною дисципліною серед депутатів, я би  порадив партійним “босам” менше торгувати місцями у виборчих списках. Робіть ставку на ідейних людей, оскільки те, що продано – уже не ваше, в тому числі і депутатський мандат.

Щодо електоральної перспективи Єдиного Центру прогнози експертів істотно різняться. Хтось пророкує вам на виборах менше як один відсоток, інші – близько десяти. Якщо обмежитись Івано-Франківщиною, які тут перспективи Єдиного Центру?

Власне, спрогнозувати щось сьогодні дуже важко. Ключовим питанням буде, чи зможе Єдиний Центр залучити до роботи людей, які є інтелектуалами. Річ у тім, що місцевий політикум – це, як правило, активні, але, в більшості своїй, дуже войовничо налаштовані люди. Натомість, люди «думаючі», які бачили в політиці спосіб вирішення певних суспільних проблем, з політики вже пішли. Ці люди є авторитетами думки, але на сьогоднішній день вони прагнуть не бути учасниками процесу, оскільки розуміють, що політика продовжує залишатися інструментом війни, а не миру. Якщо нам вдасться залучити цих людей, то це може стати вирішальним фактором для отримання хороших результатів. Для того, щоб ці люди повернулися в політику, їм потрібно дати можливість реалізувати свої ідеї. І ми дамо їм таку можливість.

Які ідеї Єдиний Центр пропонує Івано-Франківщині?

Є кілька пріоритетів, які так чи інакше будуть визначені Єдиним Центром. Зараз питання знаходиться на обговоренні. Але зрозуміло, що Івано-Франківщина є туристичним регіоном, тобто є два ключових питання, які не можуть залишитись без уваги: підтримка підприємництва і екологія. Обидві ці теми потребують системної роботи і конкретних програм. Я вважаю, що партія повинна об’єднати думки незалежних експертів та дії влади, яка сьогодні дуже часто діє навмання. Думаю, що потрібно говорити про розробку нових процедур, переведення їх у вигляд проектів, нормативно-правових актів і пропонування їх для прийняття місцевим органам влади, забезпечивши, при цьому, ефективний моніторинг за їх реалізацією. Це складна робота, яка може тривати не один рік, однак саме реалізація системних довгострокових проектів дозволить отримати реальні результати, а людям відчути зміни на краще.

Як Ви вважаєте, коли українська політика перейде від фази конфронтації і протистояння до фази творення?

Це проблема не політиків. Насправді проблема в головах людей. Люди, голосуючи за агресивних політиків,  таким чином самі обирають хаос і руйнацію . Можна скільки завгодно говорити про причини цього явища. Можливо  це посттоталітарний синдром, чи це є наслідком зубожіння людей і відсутності стабільної економіки. Але головне не в цьому. Головне – коли настане час політиків, котрі системно виконують свою роботу. Я вірю, що цей час близько. Сподіваюсь, що з появою Єдиного Центру,  процес уже розпочався.

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі